Розвиток театрального мистецтва в другій половині XIX століття створив усі умови для утворення, незважаючи на заборони царського уряду, українського «театру корифеїв», а згодом першого професійного українського театру. Самовідданою людиною, яка все життя боролася за професіоналізм українського театрального мистецтва, був І. Карпенко-Карий — драматург, сценарист, режисер і актор.

Новий український театр розкривав все багатство внутрішнього світу, всю фізичну і моральну красу селянина-трудівника, психологічно вмотивовуючи, що й у простих селян серця б'ються з такою ж самою силою, як і будь у кого. Популярність п'єс українських драматургів зумовлена тим, що вони високо піднесли народне життя, втілене в барвисті обряди, звичаї, у дзвінкі й журливі пісні, у веселі танці. Ця народна поезія вражала і захоплювала і читача, і глядача.

І. Карпенко-Карий написав вісімнадцять оригінальних п'єс, кожна стала своєрідною вершиною драматургії. Драматург був вірним сподвижником театральної справи. У вірші М. Рильського «Три брати» поет розповідає про родину Тобілеви-чів, які зробили для українського театру надзвичайно багато: це три брати — І. Тобілевич (І. Карпенко-Карий), Микола (Садовський), Панас (Саксаганський):

Колись, на славу Україні,

 

 

Зродила мати трьох синів...

 

 

…………………………………….

 

 

Карпенко старший чарівник,

 

 

Що зваблює так всіх нас грою,

 

 

Що надихає й вас порою...

 

 

А сам І. Карпенко-Карий у листі до свого брата Панаса Саксаганського у 1898 році писав: «Ради України, нам дорогої, ради скривдженого народу, не маючого навіть і порозуміння об нашій праці, — ми зробимо, що в наших силах!»

Митець жив і працював заради розвитку українського театру, збагативши українську драматургію соціально-психологічною та історичною драмою, соціальною комедією. Йому аплодували Москва і Кубань, Білорусь і Поволжя, бо І. Карпенко-Карий був і прекрасним актором з надзвичайно тонкою грою. А тому драматурга, режисера і актора І. Карпенка-Kapoгo по праву, за висловом Івана Франка, називають одним із батьків українського театру. Драматург був культурним діячем, борцем за відродження свого народу. У своїх творах митець не лише викривав і таврував, а й усовіщав, просвіщав і виховував, закликав до доброчинності у взаєминах людей, до життя осмисленого і корисного. І. Карпенко-Карий — драматург-новатор свого часу, з психологічною мотивацією дій і вчинків своїх героїв, з наскрізною ідеєю свободи особи.

Від часів Івана Франка і до сьогодні в українській літературі І. Карпенко-Карий був визначний артист, великий драматург, талановитий режисер, рівного якому наша література не мала.